Науково-дослідна тема: “ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ТА ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ НА ПРИКАРПАТТІ” (№ держреєстрації 0109U000838)
Тема виконується науковим колективом кафедри.
Об’єкт дослідження – сакральні пам’ятки давнього і середньовічного населення Карпатського регіону, скельно-печерні монастирські осередки Карпатського регіону, їх історія та археологія, давні й середньовічні городища Галицької землі, соціокультурні й етнополітичні процеси на Прикарпатті від найдавніших часів до сьогодення, духовна культура населення Карпат, традиційна матеріальна і побутова культура українського населення Карпат (гуцулів, бойків, покутян), історичної топонімії Прикарпаття.
Мета роботи – полягає у висвітленні складних етнокультурних і етносоціальних процесів на Прикарпатті від найдавніших часів до сьогодення шляхом виявлення і вивчення старожитностей, збереження традиційної самобутності, що сприяє відновленню історичної пам’яті та популяризації етнокультурної спадщини населення Прикарпаття.
Методи дослідження. Пошук та інтерпретація джерел з проблематики вимагає складних, інтердисциплінарних досліджень, використання досягнень різних галузей науки. Зокрема, вивчення сакральних пам’яток вимагає залучення даних археології, історії, релігієзнавства, етнології, мистецтвознавства, та інших наук. Тому робота потребувала поєднання історичної науки з методами досліджень низки самостійних та спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін.
Визначальним методом реалізації проблематики є документи і матеріали архівних установ та літописні джерела. Важливого значення набули археологічні дослідження сакральних пам’яток і городищ. Польові дослідження (розвідкові експедиції, інтерв’ю, анкетування, спостереження) дозволяють залучити у науковий обіг досі невідомий джерельний матеріал, який ілюструє роль і місце етнокультурних і етносоціальних процесів на Прикарпатті. При вивченні топонімічних джерел особливо велика роль відводилася методу картографування, завдяки якому можна реконструювати локалізацію окремих явищ матеріальної культури чи топонімів і встановити місцезнаходження нових історико-культурних об’єктів. Також у роботі широкого застосування отримав порівняльний метод, елементи джерелознавчого аналізу і синтезу. Наукові дослідження побудовані за принципом історизму та об’єктивності, методів індукції та дедукції.
Розкриваючи поставлену мету, автори послуговувалися загальнонауковими і спеціальними науковими методами. Зокрема, метод абстрагування знадобився при відборі першорядних матеріалів із широкого масиву історичних джерел та літератури. Це дало змогу сфокусувати увагу передусім на пріоритетних питаннях, що в результаті уможливило розв’язання визначених завдань. Метод моделювання необхідний на теоретичному рівні написання роботи, коли визрівають певні узагальнення, авторські міркування, варіанти щодо ймовірної концепційної схеми наукової праці.
Отже, для розв’язання дослідницьких завдань застосовано методи загальнонаукові (аналітичний, логічний, систематизації (класифікації) тощо) і спеціально-історичні (ретроспекції, періодизації, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний та ін.). Автори спиралися на сучасні методологічні підходи до висвітлення етнокультурних і етносоціальних подій і явищ на Прикарпатті крізь призму об’єктивності, історизму, конкретності, світоглядного плюралізму, врахування альтернативності історичного розвитку.
Результати науково-дослідної роботи впроваджені в монографіях, наукових статтях, стаціонарних та розвідкових досліджень археологічних пам’яток і історико-культурних об’єктів на Прикарпатті.
Прогнозні припущення щодо розвитку об’єкта дослідження – пошук нових джерел дослідження.
Учасники дослідницької групи поставили за мету об’єктивне науково вивірене дослідження різних сторін духовного життя Прикарпаття (в межах сучасної Івано-Франківської області), особливостей його історичного досвіду. Важливість цього посилюється тією обставиною, що предметом фальсифікацій, шельмування і наклепів продовжує залишатися історія українського народу, його державотворчі, національно-культурні та духовні традиції. З іншого боку, ґрунтовне вивчення різноманітної духовної спадщини Прикарпаття має стати передумовою принципово нового концептуального осмислення етнічної історії українського народу, її ролі і місця в минулому та сучасному геополітичному просторі.
Важливе місце в досліджуваній проблематиці займали питання такі як етносоціальні та етнокультурні аспекти населення краю, виявлення пам’яток сакральної архітектури, національна ідентифікація етнографічних груп (гуцули, лемки, бойки, покутяни), етнографічне дослідження історичної топонімії Прикарпаття тощо. Окремо хотілося б виділити значення археологічних досліджень, зокрема городищ Галицької землі, вивчення комарівської культури над Дністром і археологічні дослідження Станіславської фортеці (м. Івано-Франківськ) , на основі чого діє співпраця з Інститутом археології НАН України, Національним заповідником «Давній Галич», Університетом імені Адама Міцкевича в Познані, Інститутом етнології і культурної антропології Варшавського університету. В рамках етнології викладачі кафедри співпрацюють з Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, Інститутом народознавства НАН України, Інститутом етнології Словацької Академії Наук та державними і приватними музеями області в контексті збору цінних першоджерел, спільного проведення всеукраїнських і регіональних наукових конференцій тощо.
Об’єктом науково-дослідної роботи стали сакральні пам’ятки давнього і середньовічного населення Карпатського регіону, скельно-печерні монастирські осередки Карпатського регіону, їх історія та археологія, давні й середньовічні городища Галицької землі, соціокультурні й етнополітичні процеси на Прикарпатті від найдавніших часів до сьогодення, духовна культура населення Карпат, традиційна матеріальна і побутова культура українського населення Карпат (гуцулів, бойків, покутян), мікротопоніміка Прикарпаття. У рамках вивчення досліджуваної проблематики здійснювались дві етнографічні польові експедиції: на Гуцульщину (керівник П. Костючок) і на Бойківщину (керівник С. Боян-Гладка) та три археологічні експедиції: Карпатська історико-археологічна (керівник М. Кугутяк), Галицька археологічна експедиція (керівник Б. Томенчук) і муніципальна Івано-Франківська експедиція (керівник І. Кочкін).
Сучасний розвиток етноісторичної спадщини неможливий без взаємодії з релігієзнавством, фольклористикою, народознавством, архівознавством, психологією, соціологією тощо. Комплексне дослідження важливе також у контексті міждисциплінарних студій.
Хронологічні рамки роботи охоплюють від найдавніших часів до сьогодення. З ініціативи М. В. Кугутяка створено Карпатську етнологічно-археологічну експедицію, яка розпочала свою діяльність у 2006 р. з метою виявлення, картографування та обстеження стародавніх та середньовічних культових пам’яток Карпатського регіону, оборонних і виробничих комплексів краю.
Він очолює наукову школу з історичної етнології. Заснована і очолювана вченим кафедра етнології і археології факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника досліджує етнокультурні процеси у Карпатсько-Дністровському регіоні від найдавніших часів до наших днів. З ініціативи професора М. Кугутяка в 2007 р. створено науково-дослідний Інститут історії, етнології і археології Карпат, а також Карпатську археологічну експедицію, яка під його керівництвом протягом 2006 – 2011 рр. здійснила цілий ряд важливих відкриттів – десятки гірських скельних святилищ, петрогліфічних комплексів, середньовічних і новочасних монастирів.
Своєрідна інвентаризація етноісторичної і культурної спадщини Карпатського регіону дала змогу виявити більше 300 досі не відомих пам’яток різних історичних періодів. Так, лише на території Галицької Гуцульщини локалізовано більше 150 унікальних об’єктів. Серед них – десятки середньовічних городищ, монастирів, замків і оборонних дворів, соляних виробничих комплексів, сконцентрованих біля стародавніх шляхів і перевалів. З небуття повернено більше трьох десятків скельних святилищ з унікальними скульптурними, рельєфними і графічними зображеннями. Відкрито велику групу петрогліфічних комплексів «скельних храмів» Українських Карпат.
Відкриття багатьох археологічних, історико-культурних та етнографічних пам’яток спричинились до розвитку туристичної сфери краю, підвищили інвестиційну привабливість Карпатського регіону. Запровадження вказаних пам’яток у науковий і туристичний обіг дозволяє розробляти нові туристичні маршрути, видавати наукові монографії, буклети і путівники, відкривати нові музеї й заповідники та сприяє зростанню уваги до регіону та комплексному збереженню його природно-історичного середовища.